Спорт відіграє важливу роль в охороні здоров'я, в моральному, культурному та фізичному вихованні. Використання спортсменами допінгу в спорті має не лише негативні наслідки для їхнього здоров'я, але й ставить під загрозу етичні принципи спорту, загрожує чистоті спорту. Вживання допінгу для здобуття переваги над іншими у змаганні, є шахрайством і принципово протилежним духу спорту. В боротьбі з допінгом в спорті міжнародна спільнота займає активну позицію. Імпульсом для подальшого об'єднання зусиль стало створення в 1999 році Всесвітнього антидопінгового агенства (ВАДА) і розробки в 2003 році антидопінгового кодексу. Заключним кроком у цьому напрямку стала розробка в ЮНЕСКО спеціального міжнародного нормативного документу для того, щоб створити правові основи, спираючись на які уряди можуть діяти в цілях викорінення допінгу і підтримки Кодексу. Конвенція демонструє рішучість урядів всіх країн ввести міжнародне антидопінгове законодавство. Кодекс ВАДА покликаний захищати основне право спортсменів на участь у змаганнях, вільних від допінгу, пропагуючи здоров'я, чесність і рівність; гарантувати створення на міжнародному і національному рівнях ефективних програм допінг-контролю для виявлення випадків порушення антидопінгових правил та їх попередження. ВАДА також розробила чотири міжнародних стандарти для підтримки Всесвітнього антидопінгового кодексу, які є обов'язковими для всіх. ВАДА щорічно оновлює список заборонених препаратів, який постійно поповнюється по мірі виявлення випадків застосування нових речовин і методів. Список містить субстанції і методи їх використання, які є стимуляторами фізичної активності або маскують допінг, їх використання являє очевидну загрозу здоров'ю та компрометує саму ідею спорту. Стандарти, які дозволяють призначати ліки за медичними показниками, є нормою, що регулює призначення ліків з міжнародного списку заборонених субстанцій. Організації, які підписали Кодекс: Міжнародний олімпійський комітет, Міжнародний параолімпійський комітет, міжнародні спортивні федерації, національні олімпійські комітети, національні параолімпійські комітети, національні спортивні федерації, повинні прийняти і втілювати в життя антидопінгову політику і правила. В квітні 2001 р. Верховна Рада України прийняла Закон "Про антидопінговий контроль в спорті". На виконання цього Закону постановою Кабінету Міністрів України в 2002 р.створено Національний антидопінговий центр. 18 жовтня 2005 року на Генеральній Конференції ЮНЕСКО була представлена та одноголосно прийнята Міжнародна конвенція про боротьбу з допінгом у спорті. 3 серпня 2006 р. Верховна Рада України ратифікувала Міжнародну конвенцію про боротьбу з допінгом у спорті.

Версія для друку